Пізня осінь.

Вже все тепло віддала щедра осінь,

вже всі листочки в танці закрутила,

і тихий вітер так тепла не просить,

щоб розгойдалась сива павутина.

Мабуть не спішно знов іти додому,

мабуть не хоче моїх рук робота,

і тільки клену довгому, худому

якось байдуже. що прийшла субота...

Ой не журися, худорлявий друже,

підуть морози, замете все снігом,

і ти згадаєш теплі літні грози,

коли ніхто не журиться нічлігом...

Коли ніхто не думає про холод,

коли ніхто не мерзне край дороги,

коли не мучить тебе справді голод

та не болять від подорожі ноги.

Часи минають, все у нас не вічне

і наступають іспити життєві,

дізнаєшся чи вітер той зустрічний

не стане краєм у житті миттєвим...