Повторися знов...

 

Усе, що є, не можна не любити,

Усе моє не тільки лиш моє,

Усе твоє не можна пережити,

Бо кожному нам долю Бог дає.

Пісні й слова, мелодії цілунків,

Тендітний дотик спраглих наших губ,

Мережаний орнамент візерунків,

що на зимових вікнах брали шлюб,

Незайманість та чистота стосунків,

Відвертість, як подяку за любов,

Усе, що було, все кладу до сумки

Й несу у вічність – повторися знов!...