Колись...

 

Колись все стане так, як має бути,

Колись підніму погляд в небеса

І запитаю,- Як мені забути,

Роки страждання, де ж моя краса?

Я знаю, що ніколи не почую

Ту відповідь - це хрест я свій несу!

Болить душа, коли життя корчую,

А може слава Богу та Ісу…

А може треба просто пережити,

А може треба поле перейти

І десь далеко вродить нове жито,

І хтось мене зуміє зберегти?...

Одні питання, скрізь одні питання,

Неначе було все, та перейшло,

Ми мелемось у жорнах як в коханні,

І сиплеться лиш пудра-борошно…

Немелене ніколи не печеться,

Немелене не пахне, наче хліб,

О, Господи, нехай не повернеться,

Все те, що заганяє мене в гріб…

 

Картина дня

наверх