сила

Я думаю, чи є на світі сила,

Яка все українське би скосила?

І скільки треба тут людей гнобити,

Щоб на коліна всіх нас посадити?...

Мабуть таки не зможуть це зробити,

Бо треба тоді кожного убити: -

Усіх, хто розуміє українську,

Усіх, хто в школі вчив колись англійську.

Хто пив колись горілку та їв сало,

Кого колись в «бандери» записали,

Хто вміє хоч на чомусь таки грати,

Таких прийдеться кинути за грати,

А тих, хто своїм голосом співає,

мабуть сам ректор хором розстріляє…

Забув – за тих, що вишита сорочка,

У кого заплітає косу дочка,

Хто вміє ще вареники ліпити,

Хто на весіллях пику вміє бити,

Усіх отих судитимуть – довічно!

А тих, що пишуть – четвертують лічно!

Тепер нам не потрібні патріоти, -

Тупі підходять, або ідіоти!

І нація цвістиме, наче квітка,

Держава для нас буде власна клітка,

А ми, як звірі звідти виглядати,

Щоб не впізнали зразу батько й мати…

Така собі ідилія без браку!

А може, українці, геть це в ...раку…

І будемо так жити, як бажаєм,

Багато, мило, з добрим урожаєм,

Старатись, садовина щоб не всохла,

Корова у сусіда щоб не здохла,

Щоби з кумою пізно не сидіти,

Розумними щоб виростали діти…

А керувала всім – Народна Рада,

Щоб Україна завжди була рада!

І вибирати  тільки із народу,

щоб не робили партію із роду!

Все розумію - тупість і красу,

невігластво невивченої мови,

ворожу. ненависну смерть-косу,

забуті свого дому десь пороги...

Та тільки я ніяк вже не збагну,

і хто це сміє рота тут відкрити,

і перли розкидати по багну,

хоч сам не вміє зовсім говорити...

Картина дня

наверх