Не сприймай мене ворожо і відразу,
Я складніший, наче зібране зерно,
Я ще навіть не проріс в душі ні разу,
Я немелений, а буде борошно…
А можливо, зеленітиму на волі,
Або вітром колисатись на полях,
Чи тягнутись до небес, як ті тополі,
Або ж хлібом тим насущним в молитвах…
Не сприймай мене відвертим, нерозумним,
Я лиш вчуся говорити правду сам
І коли чомусь душі буває сумно,
Я вірші пишу самотньо - це бальзам!