У Коломиї серед ніжних мрій
під жовтим світлом ліхтаря печалі,
неначе совість куплених повій,
про свою цноту хлопчики мовчали.
Не переймались грою строгих фраз,
не хизувались мязами щосили,
аби кохали, наче в перший раз,
аби коханих на руках носили...
У їхніх мріях жінка, як життя,
у їхніх снах кохання - насолода,
у їхніх душах світлі почуття,
нестриманість, невизнаність, свобода...
