Мереживо засмучених беріз

Мереживо засмучених беріз

Твій погляд чарувало біля школи,

Це край, де народився ти і ріс,

Який ти не забудеш вже ніколи.

Вологий подих вітру з синіх гір

Колише хвою ніжно смеречини,

А погляд твій, неначе погляд зір,

Тривожить душу юної дівчини.

Нехай завжди синіють небеса,

Замріяними хмарами забуті,

Мене так вабить світу ця краса,

Як перемоги, що в житі здобуті.

Хай посмішка злітає з твоїх уст,

Ти відчуваєш серцем мою душу,

Хоч вабить світ нас сотнями розпуст,

Та лиш з тобою я в дорогу рушу…

 

Картина дня

наверх