:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

— ... быть может, во всём виновата осень; я ощущаю её сильнее, чем ты. Осенью рвутся пакты и всё становится недействительным. И человек хочет... Да, чего же он хочет?
— Любви.
Эрих Мария Ремарк. «Тени в раю

:::::::::::::::::::::::::::::::::::::

Все чувства осенью острее…

Перед смирением душа,

Поняв что рано вечереет

Глядит на парк, едва дыша.

А там янтарные аллеи

Листвой летящею шурша,

О чем- то словно сожалея,

Под капли дождика кружат

Все чувства осенью острее,

За листопадом вслед летят

Дорог касаться им больнее,

Мечте заветной не вредя.

Ступает тихо по аллее,

Любовь как юное дитя

И на душе слегка светлее,

Как в небесах после дождя

 Что может быть прекраснее любви,

 Одетой в платье нежно-кружевное!

Ее красивые небесные черты 

Вмещают и радное,и земное.

Любовь рукою поведет и все

Раскрасится в цветные краски .

Ее божественно - счастливое лицо

Так светится безмерное лаской.

Она ступает тихо и легко

По василькам, ромашкам в поле

И растекается тепло, как молоко,

 В душевное людское море.

А голос у любви так чист, певуч-

Он заливает светом слово,фразу.

Как солнечный и золотистый луч

Он растворяет Седце,Душу,Разум.

Счастливый тот, кто женщин любит.
Кто ради них, готов на всё.
Кто, хоть на миг, себя забудет.
И будет жить, лишь для неё!..

Сергей Рязанцев

Расскажите, дорогая, как живется Вам самой?

Может как в долине Рая, может с тяжкою сумой?

Может скучно без романов, и не пишутся стихи?

Может в сырости туманов Вы печальны и лихи…

Нет тоски в глазах безбрежных, и улыбки легкий хмель,

Поцелуях твоих нежных не шалит мифичный Лель…

Приходи туманным утром, феей в снах моих явись,

Посоветуй что-то мудро, или просто мне приснись…

У світі, де співають кожний день,

де пишуть твори про легенди краю,

як всі слова написаних пісень,

я радість коломийську позбираю,

наповню щастям, успіхом, добром,

як писанку оздоблю візерунком,

підпишу все це пензлем чи пером

і буде це прекрасним подарунком!

Вітаю Вас, чарівні галичанки,

Що душі ваші творчістю горять,

Що пензлі люблять всі коломиянки,

А думи у фантазіях парять,

Що графіка у ліній досконала,

А колорит живопису мягкий,

Щоби завжди душа упізнавала

У чому щастя і формат який.

Хай світиться папір у акварелі,

Як центри композицій для усіх,

І золото карпатської форелі

У шаржах викликає тільки сміх!

Нехай фактура творчої роботи

Відчує дотик вашої руки,  

А всі бажання, мрії і турботи

Захопить ваше серце на роки!

Це Лондон, Коломия, Амстердам?

А може Відень загубив в тумани?

Не має значення, я все тобі віддам,

Моя кохана Муза за романи…

Туманами купались ліхтарі,

Блукали десь будинки серед ночі,

Немов свічки в церквах на вівтарі,

З надією світились твої очі…

Як акварель на мокрому листі,

Пливуть у даль поодинокі вікна,

А наші душі ніжні та прості

Шукають слів і мова в них привітна.

Нічний туман. У місті ні душі…

Ніщо не їздить, мабуть все заснуло,

Чатують лиш дерева та кущі

І згадують усе, що колись було…

Із спогадів не викинеш слова,

У спогадах всі мрії, сподівання,

І Муза моя щира і нова

Дає надію вічного кохання…

30.01.2015

Краса твоя спокою не дає

Та зупиняє подих щогодини,

Мабуть ти справді сонечко моє

І радість випромінюєш щоднини. 

Таких, як ти, зустрінеш не щодня,

Такі у сни приходять серед ночі,

Таким весь світ буває як рідня,

Таким дарує Бог чарівні очі.

Вагаюсь зачепити почуття,

Лиш тільки погляд, тільки мої мрії,

Приховані фантазії життя

Стають мотивом вічної надії… 

Порожня сторінка на сайті,

За вікнами білі сніжинки,

Думки, що хотів записати,

Звертаються тільки до жінки.

Фарбоване з блиском волосся,

Покинуті голки з нитками,

Усе це в полон Вам здалося

І поруч існує роками.

Прищурені в посмішці очі,

Помада та туш, твої вії,

І стан твій, що сниться щоночі,

І мої відверті надії…

Нехай не розплетені коси,

І квіти не завше хвилюють,

На них засвітилися роси,

Як ті, що тебе поцілують…

Не міряй чужого по собі, -

Чуже не іде в порівняння,

На світі існують особи,

Яким притаманне кохання…

Ти завжди залишишся цвітом,

Казковим, що прагнуть здобути,

Таким зачарованим світом,

Який неможливо забути.