Карпатський ліс – поезія чи проза?
Крутих стежин мереживо в траві,
А може нам роззутися, ну хто за?
Мабуть заскоро, що ж тут – се ля ві!
І ось ми тут, і вже пора настала,
і вже рюкзак всі плечі осідлав,
даремно когось мама не пускала,
що іспити на відданість не склав...
А вже рожеві мрії фантазують,
і в планах схили квітчатих вершин,
і зорі, що так млосно гіпнозують,
забувши порохи та запах шин...
Ще будерброд, ще краплі свого чаю,
Ще перекусим з димом сигарет,
Нам весело і добре – помічаю,
Та це вже ні для кого не секрет…
Тут друзі всі, хто з нами поріднився,
Хто допоможе, коли ти упав,
І це не сон, який нам вчора снився –
Свята реальність, яку я пізнав…
Спорядження, намети, карімати,
Десь казанки, сокира, звук гітар,
І гарний настрій завше треба мати,
Де вогнище та зорі і ліхтар…
