Колись все стане так, як має бути,
Колись підніму погляд в небеса
І запитаю,- Як мені забути,
Роки страждання, де ж моя краса?
Я знаю, що ніколи не почую
Ту відповідь - це хрест я свій несу!
Болить душа, коли життя корчую,
А може слава Богу та Ісу…
А може треба просто пережити,
А може треба поле перейти
І десь далеко вродить нове жито,
І хтось мене зуміє зберегти?...
Одні питання, скрізь одні питання,
Неначе було все, та перейшло,
Ми мелемось у жорнах як в коханні,
І сиплеться лиш пудра-борошно…
Немелене ніколи не печеться,
Немелене не пахне, наче хліб,
О, Господи, нехай не повернеться,
Все те, що заганяє мене в гріб…