Яскраве сонце знов дарує радість,
Цвітуть сади, дурманить аромат
І закрадається у душі наші заздрість,
Що це створив не ти квітучий сад.
Він кожний рік весною оживає,
Пробуджується співом рідний ліс,
А вся земля, як килим зацвітає,
І душу нам зворушує до сліз,
Де зацвітає голубий барвінок,
Де п’є веселка воду за селом,
Де верби над ставами, наче віник,
Переливають срібло хвиль веслом.
Тепер не ти володар перетворень,
Є інша фея – чарівна весна,
І хоч пустив ти на землі цій корінь,
Всі перемоги наші тільки в снах…
