Заворожила тихим ніжним сном, знов закрутила вихрем падолисту, у дзеркалі води зустрілась з дном, Та налякалась дротяного свисту… Коли той вітер закружляв в танку, коли в волосся запліталось листя, він розбудив мелодію тонку на струнах сивих дротів перехрестя. Це осінь знов гуляє за вікном і

Осень, осень не грусти, лист роняя в розы, если сможешь. то прости, позабыв угрозы.  Грязь и листья – дождь прошел, я под небом – кроха, Если с кем-то хорошо, то кому-то плохо… Нам никак не возвратить солнечное лето, Чувства надобно копить с мыслями поэта… Не мети меня судьба веником по лужам, не к

На клёнах качаються листья, на клёнах осення грусть, весь лес обнажит до бесчестья неистовый ветер, и пусть… Сорвал, не стыдился нахальный, оставил берёз наготу, и радостный день и печальный – Я встретил тебя, да не ту… А помнится, осень встречала теплом этих мест акварель и трепетно сердце

Коли зима притрусить білим снігом, коли мороз за щоки нас кусає, спостерігаю за шаленим бігом та часом, що ніколи не вертає... Не поспішай життя, ти так прекрасне, не замітай  тривогами до болю, нехай сіяє сонечко нам ясне, нехай щасливу я зустріну долю! В житті усе нам треба пережити –  свої

Вже все тепло віддала щедра осінь, вже всі листочки в танці закрутила, і тихий вітер так тепла не просить, щоб розгойдалась сива павутина. Мабуть не спішно знов іти додому, мабуть не хоче моїх рук робота, і тільки клену довгому, худому якось байдуже. що прийшла субота... Ой не журися, худорлявий